|
|
Війна-2022 |
Над ним літали ворожі літаки і зовсім поряд вибухали ракети. Він готував їжу на багатті біля під’їзду, а воду, у перервах між обстрілами, набирав з колодязів та з моря. Коли у місті ставало дуже небезпечно і не було змоги дійти до криниці, маріупольчанин топив сніг.
Зараз чоловік, його дружина з батьками та маленька донечка у безпеці. 19 березня їм вдалося виїхати з блокадного Маріуполя, але все, що у них було, знищили рашисти.
Він зазначає: єдине, що в нього залишилося, — це сім’я. Її чоловік беріг як зіницю ока, тому його кохана дружина Марина та маленька донечка Вероніка майже не бачили того жахіття, яке творилося у місті.
23 дні життя у воєнному Маріуполі
— У переддень повномасштабного вторгнення у мене було кепське передчуття. Я розумів, що швидше за все розпочнеться війна, та дружина мене заспокоїла, і я на мить відігнав від себе всі погані думки. Вранці прокинувся і, як зазвичай, пішов на роботу. Новин не читав, тому й не знав, що орки вже напали на Україну, — каже пан Олексій.
Працював чоловік слюсарем зі складання металоконструкцій. Коли він прийшов на роботу, то там уже не було світла, а у сусідні будівлі почали прилітати міни крупних калібрів. Він знав, що таке війна, адже з 2017 по 2020 роки був учасником бойових дій на Сході України. Колишній військовий розумів можливий сценарій дій рашистів, тому вирішив, у першу чергу, подбати про безпеку своєї сім’ї.
— Владнавши нагальні справи, я швиденько поїхав додому. Дружина була стривоженою. Згодом я завіз її з донькою до батьків, в інший район Маріуполя, що розташований біля моря. А ми жили неподалік заводу «Азовсталь». Думали, у батьків Марини буде спокійніше, та помилився. Тихого місця у Маріуполі ніде не було. Життя стало схожим на пекло, і з кожним днем ставало все гірше, — із сумом пригадує маріупольчанин.
Переїхали вони у Приморський район 5 березня. Вже з другого березня, як зазначав чоловік, у місті перестали працювати всі магазини та аптеки. Не було також зв’язку та комунікацій, тому їжу усі готували на багаттях. Воду люди набирали у криницях, хоча до 24 лютого навіть не знали, де вони розташовані і що їх у місті так багато.
Ворог стирав з лиця землі місто
Каже — було страшно. Прилітало з усіх сторін. Російські військові активно застосували авіацію та артилерію, знищуючи цілі житлові масиви. Орки бомбили хаотично, тому ніхто не знав, куди попаде наступного разу. Ворог просто стирав з лиця землі місто Маріуполь.
— Ми жили в очікуванні дива. А раптом пронесе, думав кожен із нас, ховаючись у підвалі. Звуки від вибухів постійно звучали у вухах. Дуже багато людей загинуло. Хоронити їх було складно, адже земля була ще мерзла. Два прильоти було і у сусідні будинки, — розповідає маріупольчанин.
Їм вдалося втекти від війни
19 березня, коли стало зовсім нестерпно, сім’я Макарових вирішила виїхати з блокадного Маріуполя. Їхали вони довго, а дорогою, з вікна автомобіля, дивилися на своє зруйноване місто, що стало схоже на картинку з апокаліпсису.
Зараз вони живуть у смт Сатанів, що на Хмельниччині. Родичі допомогли їм знайти будинок — його власник зараз служить в лавах ЗСУ. До речі, пан Олексій теж стоїть на військовому обліку. Каже, як знадобиться — піде боронити свою Батьківщину.
До та після
Загалом, життя Олексія Макарова поділилося на до та після. На даний час він із сім’єю у безпеці, та з багатьма рідними та друзями він втратив зв'язок і не знає, чи вони ще живі.
— Я не знаю, що робити далі. Намагаюсь якось оговтатися та розпочати життя з нуля. Це дуже складно. Але головне, що з моєю сім’єю все гаразд. Надіюся, що цей жах скоро скінчиться, а моїй донечці більше ніколи не доведеться тікати від війни, яка забрала у нас все, — каже пан Олексій.
До слова, у Маріуполі за два місяці війни російська армія вбила вдвічі більше людей, аніж німецькі нацисти за два роки окупації міста під час Другої світової війни. Про це пише Dailylviv.com, посилаючись на Маріупольську міську раду. Сьогодні місто, в якому жахлива гуманітарна катастрофа, — суцільні руїни. Та військові полку «Азов» намагаються триматися з усіх сил і до останнього боронити місто, ризикуючи власним життям.
Як повідомив офіцер розвідки управління полку «Азов» Ілля Самойленко під час пресконференції, українські бійці у Маріуполі ліквідували понад 2500 російських окупантів та ще 5000 поранили. І усе це без підтримки авіації і артилерії.
Цей матеріал ««Сезон пікніків» розпочався на два місяці раніше. Розповідь маріупольчанина, який зараз у Сатанові» опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
