Непоправна втрата
У Пільному Олексинці встановили Стелу пам’яті полеглого воїна Сергія Ящука. Урочисто її відкрили 13 серпня, в річницю загибелі захисника, життя якого обірвалося на 34 році в населеному пункті Роботине, що на Запоріжжі.
В пам’ять про воїна
Тихий серпневий ранок. На подвір’ї адміністративної будівлі Пільноолексинецького старостинського округу панує тиша. Порушує її лише шум проїжджаючих автомобілів і схлипування присутніх. Рік тому війна забрала у них односельця, сина, чоловіка та батька — Сергія Ящука.
— Я працюю в школі й знала Сергія як батька наших учениць — Віталіни та Злати, — розповідає педагогиня Тамара Пасько. — Ця сім’я живе у нашому селі лише декілька років, але за цей час вони стали для нас рідними. Сергій був надзвичайно позитивною людиною, завжди усміхненим, часто розповідав про свою сім’ю, і було видно, як сильно він їх любив. Також Сергій часто приходив на батьківські збори, спілкувався з учителями та допомагав у вирішенні різних питань. Це була надзвичайна людина, яку, на жаль, забрала війна...
Мати, дружина та донька Сергія Ящука.Фото: Городок.City
У день загибелі Сергія, 13 серпня, односельчани вшанували його пам’ять відкриттям Стели пам’яті. Її встановили не біля школи, як це зазвичай роблять в інших селах Городоцької громади, а біля адміністративної будівлі. Ініціатором цього став мешканець села Юрій Вовнянко, який сам виготовив металеву конструкцію та встановив її за власні кошти.
Наталія Вовнянко.Фото: Городок.City
— Сергій був світлою людиною і заслуговує на шану. Він обожнював своїх донечок і дружину. Коли в дитсадку чи школі потрібно було щось зробити, Сергій завжди був серед перших, хто відгукувався на допомогу. Він також відзначався ввічливістю — завжди вітався з односельчанами, навіть кілька разів на день, — пригадує староста села Наталія Вовнянко.
Відкриття меморіальної стели
Після виконання державного гімну і вшанування пам’яті всіх загиблих унаслідок війни, право відкрити пам’ятну стелу надали учням Пільноолексинецької гімназії. У цей момент маленька донечка Сергія міцно обіймала маму і не стримувала сліз, як і її бабуся, мати Сергія. Потім, під тужливу пісню працівників культури, рідні полеглого, односельчани та представники місцевої влади, поліції й Збройних сил України ставили у вази квіти, а у небі вітер розхитував державні стяги.
Вадим Побута.Фото: Городок.City
— Тепер ця Стела буде нагадувати перехожим про те, якою ціною здобувається мир і спокій нашого українського народу. Герої не вмирають! Вони завжди будуть у нашій пам’яті. Коли ми всі разом — ми непереможні! — наголосив начальник Другого відділу Хмельницького РТЦК та СП Вадим Побута.
Звертаючись до присутніх, секретар Городоцької міськради Олена Гріх відзначила, що мешканці села Пільний Олексинець завжди зустрічають траурні кортежі з тілами полеглих воїнів, оскільки їхнє село розташоване при дорозі, яка веде на Хмельницький.
Олена Гріх.Фото: Городок.City
— Низький вам уклін за це. Незважаючи на пори року і погодні умови, ви завжди виходите на вулицю, щоб вшанувати пам’ять наших воїнів. Рік тому ви зустрічали кортеж із тілом Сергія, а потім усім селом проводжали його в останню дорогу. Тепер, єдине, що ми всі можемо зробити для нього й інших захисників та захисниць, — це вшановувати їхню пам’ять, допоки живемо, — підкреслила Олена Гріх.
До речі, ім’я Сергія увічнено тепер і в назві вулиці. 10 травня 2024 року депутати Городоцької міськради перейменували вулицю Пушкіна у селі Пільний Олексинець. Тепер вона носить ім’я Сергія Ящука.
