Волонтери

Війна її застала в Одесі. Саме там дівчина почула перші вибухи і переїхала у рідне місто Городок, що на Хмельниччині. Після приїзду вона три доби не могла заснути. Їй було важко повірити в те, що весь цей жах відбувається насправді і що в її Україні щодня гинуть рідні, незнайомці.

У єдності сила — переконані українці, тому починаючи з першого дня повномасштабної війни об’єднуються у спільноти та роблять усе можливе для того, щоб якомога швидше настав день перемоги. Військові стоять на передових позиціях, а цивільні — активно волонтерять.

Війна триває, і поки військові виборюють перемогу для України, волонтери у тилу забезпечують їх усім необхідним. Не бракує благодійникїв і на Городоччині. Тут кожен другий готовий прийти на допомогу тим, хто цього потребує.

Об’єднуються самі і об’єднують навколо своїх ідей інших. Як приклад — будинок однієї городоччанки перетворився на міні-цех по виготовленню сухих обідів для наших захисників.

Міцний зв'язок виник між Городоцькою та Чугуївською громадами - приклад того, що українці цінують життя один одного та живуть за принципом «Ми своїх не лишаємо».

Як городоччанка, перебуваючи на заробітках в Італії, організовує волонтерську допомогу для постраждалих внаслідок російської агресії.

У день, коли розпочалася повномасштабна війна, 21-річна Наталія Підлісна саме доїжджала до столиці. Близько п’ятої ранку вона прокинулась в автомобілі від розмов про війну. Перше відчуття — шок. Молода українка не відразу повірила, що це жахіття відбувається насправді. Втім, колони автомобілів, водії яких незважаючи на правила дорожнього руху мчали зі сторони Києва на великій швидкості були доказом того, що це не жарт.

Подружжя серед городоцьких волонтерів отримало визнання найкращих фахівців з виготовлення тушонок для наших захисників.

За три місяці повномасштабного вторгнення в Україну волонтери Городоччини доставили на передову вже більше 10 автівок. Деякі з них купували за власні кошти, деякі отримували від інших благодійників, реставрували та ремонтували.

У село Лісоводи, що на Городоччині, повернувся Руслан Шеремета. Сюди професійного гравця Івано-Франківського народного футзального клубу «Ураган» привела війна.

З перших днів повномасштабної російсько-української війни у багатьох українців, порозкиданих по усьому світу, прокинулись різні почуття: несприйняття дійсності, гордість, образа, розпач, гнів, патріотизм. Те ж саме відчувала і наша землячка, яка уже багато років працює в Італії у місті Бальзано Вічентіно.

12 травня біля українського греко-католицького храму святого Юрія, що у Городку, було більше людей аніж під час Великоднього Богослужіння. Як повідомив Городок.City настоятель храму о. Зиновій Маланюк, туди волонтери привезли допомогу від Благодійного фонду «Карітас Хмельницький УГКЦ». Продукти харчування та засоби гігієни роздавали внутрішньо переміщеним особам.