24 серпня минає пів року відтоді, як ми вперше почули бойові звуки сирен
Починаючи з ранку 24 лютого, стрічку новин заполонила воєнна тематика. Швидкість подій, емоційні потрясіння та нова реальність примусили нас діяти. З перших днів повномасштабної війни Городоччина стала тиловим фронтом. Сьогодні, 24 серпня, у День Незалежності, минає рівно пів року відтоді, як ми вперше почули бойові звуки сирен. Як змінилися за цей час городоччани та чим жила Городоччина ці місяці, нам продемонструє аналіз медійного простору нашої громади.
Фото: Ілюстроване
Перші дні нової реальності
«24 лютого 2022 року з 5:30 в Україні запроваджено воєнний стан строком на 30 діб» — саме з такої публікації почалася нова ера новин на сайті Городок.City.
«Воєнний стан в Україні: Городоцька лікарня надаватиме допомогу всім, хто її потребує», «Як діяти городоччанам, почувши сигнал сирени», «Городоччан просять повідомляти про підозрілих осіб», «Ліхтарі не вмикатимуть. Мова лише про вуличне освітлення громади», «Оперативна позачергова сесія міської ради», «Повна мобілізація. Городоччан закликають терміново з’явитися із документами», «На Городоччині вводять комендантську годину», «Перша доба війни на Городоччині. У міській раді спростовують чутки» — за один день кількість новин складно підрахувати.
В Україні оголошено загальну мобілізацію.
Але вже в перший тиждень городоччани продемонстрували єдність — Городоччина приймає переселенців, оголошено збір продуктів харчування та речей першої необхідності, городоччани можуть записатися для здачі крові…
Громада-волонтер
Відтоді найактуальнішими темами інформаційного простору громади стала тема допомоги: захисникам України та внутрішньо переміщеним особам. Городоцька громада стала громадою волонтером. Місцеві жителі активно почали створювати волонтерські цехи в освітніх закладах та у себе вдома.
Городоччанки виготовляють тушонки.
Одні з перших внутрішньо переміщених осіб, яких прийняла Городоцька громада.
Волонтерами стали навіть діти. На багатьох вулицях Городка з’явилися дитячі блокпости. На центральній площі, в маленьких провулках та просто на подвір’ї будинку можна зустріти лотки з продажу виготовлених власноруч сувенірами, печивом, напоями. Майже кожного тижня у громаді почали проводити благодійні акції та ярмарки для збору коштів на підтримку ЗСУ.
Перший дитячий блокпост в Городку.
Благодійний ярмарок-розпродаж з метою збору коштів на лікування захисника Арама Григоряна.
Широкої популярності набула благодійність серед місцевих жителів, зокрема підприємців. Городоцькі бізнесмени долучилися не тільки до доставки зібраної городоччанами допомоги на фронт, але й активно закуповують автомобілі для військових. Ремонтують їх і, навіть, модернізують, обладнавши міношукачем.
Священник греко-католицького храму Благовіщеня Пресвятої Богородиці отець Ігор Топоровський вже не одну машину передав нашим захисникам.
Підприємець Максим Басун не тільки передає авто бійцям ЗСУ, але й разом з командою умільців модернізує автомобілі.
Знаходячись далеко від лінії фронту, Хмельниччина теж зазнала ракетних обстрілів. Уламки однієї ракети падали і на Городоччині, зокрема 26 червня у Скіпче було пошкоджено 12 осель. На щастя, ніхто з місцевих жителів не постраждав.
На Городоччині впали уламки ракети.
Та не тільки ракетних атак ми зазнали. Інформаційна війна точиться в усіх доступних українцям інформджерелах. Все більше у соцмережах та серед городоччан поширювалися неправдиві чутки та фейки. Тому чимало було публікацій і з приводу медіа грамотності та вмінню протистояти фейкам та інформаційно-психологічним спецопераціям ворога.
Болючі втрати
Розпочата рашистами війна принесла багато втрат Україні. І самі болючі з них — це люди.
За даними Офісу Генерального Прокурора України станом на 24 серпня загинуло 374 дитини, поранено — 723. Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний заявив, що майже 9 тис. українських героїв загинули у війні з росією.
Городоччина за цей час втратила дванадцять своїх синів: Олександр Мельник, Володимир Савчишин, Олександр Кушнір, Віктор Шкромида, Павло Яворський, Назар Дмитрина, Олександр Дезік, Іван Назаров, Іван Новоженін, Владислав Хаєцький, Олександр Башук та Валерій Рижий.
І боротьба триває. Ворог сильний, жорстокий і підступний. Але ми сильніші, бо у нас є мотивація — звільнити свої землі від агресора, перемогти у цій визвольній війні, повернути мир Україні і спокій українцям.
