Вони віддали свої життя за свій народ і Батьківщину
11 червня у Городку рідним п’яти загиблих воїнів передали посмертні державні нагороди захисників. Відзнаки сім’ям Героїв, які віддали свої життя за Батьківщину передав очільник Хмельницької РВА Анатолій Катеренчук.
Збереження пам’яті про Героїв
Батьки, дружини, діти, брати та сестри полеглих у боротьбі проти російської навали зібралися у Городоцькій міській раді. Підтримати їх прийшли близькі та друзі. Вшанували пам’ять Героїв і представники місцевої влади на чолі з головою громади Неонілою Андрійчук.
— Відважний, мужній вчинок кожного з чоловіків, яких ми сьогодні згадуємо встати на захист рідної землі, гідний того, щоб пам’ять про нього зберігалася вічно, — сказала Неоніла Андрійчук. — Про це мають пам’ятати всі — і старші, і молодші. І наша задача зберегти пам’ять про наших Героїв для наступних поколінь.
Із словами підтримки і вдячністю до родин, які втратили своїх близьких у боротьбі з ворогом, звернувся і начальник Другого відділу Хмельницького РТЦК та СП Вадим Побута. А начальник Хмельницької РВА Анатолій Катеренчук наголосив на тому, що обов’язок живих — не зрадити пам’ять полеглих і пам’ятати, що вони віддали за перемогу України найдорожче — свої життя.
— Виконати наказ президента нашої держави і передати посмертні нагороди загиблих воїнів-городоччан їхнім близьким — це почесна місія. Завжди пам’ятаймо тих, хто боровся за мир на нашій землі, — зазначив Анатолій Катеренчук.
П'ять орденів «За мужність» ІІІ ступеню для загиблих Героїв.Фото: Городок.City
Нагороди
Згідно з Указом Президента України №76 від 12 лютого 2024 року «Про відзначення державними нагородами України» нагороджено посмертно Олександра Сердечного, Вадима Ярошенко, Романа Водяного, Віталія Ясінського та Ярослава Скочеляса.
Олександр Сердечний
Олександр Сердечний народився в селі Велика Медведівка Красилівського району. Після закінчення школи його призвали в армію. Військова служба стала для Олександра професією. З 2014 року він захищав Україну від російської агресії. Через вісім років життя захисника забрала підступна рука окупанта. Герой загинув 27 серпня на Донецькому напрямку. До Городка родина Олександра переїхала кілька років тому, але п’ятого вересня віддати шану Герою вийшло все місто. З його ж рідного села, Велика Медведівка, приїхали родичі, однокласники, вчителі та голова Антонінської територіальної громади.
Вадим Ярошенко
Вадим Ярошенко пішов на захист своєї держави у березні 2022 року. Служив у 128 бригаді. Спершу був при військкоматі, потім його направили на Херсонський напрямок. Вадим загинув 10 листопада на Херсонщині — підірвався на міні. 14 листопада, через чотири дні після смерті, городоччани на колінах із квітами та лампадками проводжали 34-річного захисника в останню путь. Поховали солдата на Алеї Слави у Городку.
Роман Водяний
Романа Водяного намагався врятувати брат, але травми, отримані воїном, були несумісні з життям. 26 жовтня, виконуючи бойове завдання, Роман Водяний із села Чорниводи загинув. Йому було всього 32 роки. Удома на нього чекали дружина, донечка та батьки. 31 жовтня городоччани провели свого захисника в останню путь. Того дня плакало все село.
Віталій Ясінський
Старший навідник гранатометного відділення Віталій Ясінський загинув 12 грудня 2022 року й три місяці вважався зниклим безвісти. 10 березня у Городку в останню путь його проводжали всією громадою, похоронну літургію очолювали єпископи трьох дієцезій, а сліз не стримували навіть чоловіки.
Ярослав Скочеляс
Ярослав Скочеляс віддано захищав і своїх побратимів на фронті. Він був стрільцем-санітаром: врятував чимало життів, евакуював із поля бою поранених та загиблих, неодноразово ризикував власним життям заради інших, бо інакше не міг. 11 лютого 2023 року він віддав своє життя за Україну. А 21 лютого його поховали у рідному селі Клинове, де і зараз проживають його батьки. У Ярослава залишилася дружина і двоє синів.
